Антікригова система

Призначення систем обігріву

Системи для танення снігу й льоду призначені для захисту конструкцій будинку, покрівлі й ринв від ушкоджень у зимовий період, а так само від утворення бурульок і пов'язаної з ними небезпекою падіння на людей і транспортні засоби. Завдяки системам сніготанення стало можливим охороняти фасади, ринви й водостоки від руйнування, тим самим зберігаючи естетичний зовнішній вигляд будинку протягом усього періоду експлуатації.

Призначення систем обігріву

Системи для танення снігу й льоду призначені для захисту конструкцій будинку, покрівлі й ринв від ушкоджень у зимовий період, а так само від утворення бурульок і пов'язаної з ними небезпекою падіння на людей і транспортні засоби. Завдяки системам сніготанення стало можливим охороняти фасади, ринви й водостоки від руйнування, тим самим зберігаючи естетичний зовнішній вигляд будинку протягом усього періоду експлуатації.

На відміну від традиційних способів очищення покрівлі й зовнішніх площ від снігу й льоду, коли необхідно постійно вручну видаляти сніг і бурульки з покрівлі будинків, системи для танення снігу й льоду непомітні й працюють повністю автоматично. Це дозволяє заощаджувати не тільки на трудових ресурсах, але й на ремонті покрівлі, водостоків, фасаду будинку. За допомогою датчиків температури й вологості системи включаються й відключаються, витрачаючи рівно стільки енергії, скільки необхідно. Системи для танення снігу й льоду служать роками, не вимагаючи нових вкладень. Потрібно лише профілактичне обслуговування перед початком зимового сезону. Установивши таку систему один раз, можна практично про неї не піклуватися.

Досвід експлуатації систем сніготанення показує, що при правильному розрахунку параметрів і виборі комплектуючих, система на правильно спроектованій конструкції даху працює тільки під час снігопадів або відлиг при температурі, близької до нуля. Кількість таких днів у році у звичайно не перевищує 40 - 50. Виходячи із цих даних, можна приблизно оцінити витрата електроенергії при відомій установленій потужності. Наприклад, устаткування для "середньої" даху з периметром близько 100 м і висотою будинку 20 м (5 поверхів) має настановну потужність приблизно 20 квт. Усереднена витрата електроенергії за зимовий сезон становить 15-18 тис. квт/година. Якщо зрівняти вартість електроенергії й вартість поточних робіт по очищенню даху від снігу й льоду, вартість профілактичного ремонту ушкоджених елементів покрівлі, водостоків, фасаду, можна зробити вивід на користь вибору кабельних систем сніготанення.

Причини утворення льоду

Для початку розглянемо причину появи на покрівлі полою й бурульок. У випадку типової конструкції даху з горищем, тепло, надходячи через верхнє перекриття й горищний простір досягає покрівлі. Відбувається її нагрівання, що навіть при негативних температурах зовнішнього повітря приводить до позитивної температури на поверхні самої покрівлі. У результаті відбувається танення снігу на центральній частині покрівлі, і потала вода під шаром снігу стікає у водостік, що позбавлений «паразитного» підігріву. У холодному водостоку вода замерзає, образуя крижаний валик. Надалі вода переливається через крижаний валик і замерзає на краю покрівлі, образуя бурульки.

Завдання системи сніготанення полягає в тому, щоб звільнити шлях стоку поталої води й супроводити її до нижнього зрізу ринв при будь-якій температурі зовнішнього повітря. Система сніготанення повинна працювати доти, поки існує ймовірність утворення бурульок, тобто поки не припиниться танення на покрівлі. Процес танення на покрівлі йде залежно від конструкції покрівлі, кількості "паразитного" тепла, температури зовнішнього повітря, вологості, сили вітру й цілого ряду інших специфічних факторів. Можлива ситуація, коли на покрівлі йде процес танення, але полій і бурульки не утворяться через позитивну температуру зовнішнього повітря. Звідси випливає алгоритм роботи системи керування, що за допомогою датчиків температури й вологості відслідковує всі можливі ситуації й включає підігрів покрівлі в необхідні проміжки часу, не витрачаючи електроенергію дарма, оскільки повна потужність системи може досягати декількох десятків кіловатів.

Вибір потужності

Основний фактор, що впливає на підбір необхідної потужності - кількість "паразитного" тепла, що проникає під покрівлю через верхні перекриття. Його вкрай складно виміряти або визначити розрахунковим шляхом, до того ж воно змінюється протягом усього зимового сезону
Другий фактор - розмаїтість конструкцій покрівлі й водостоків, тому в кожному конкретному випадку необхідні індивідуальний підхід і розрахунок. Найпоширеніший тип дахів - це металева покрівля на дерев'яному решетуванні, при цьому горизонтальна частина водостоку утворена водоотбойником з разуклонкой до ринв. Другий тип дахів - з підвісною ринвою під звисом покрівлі. Поширено й практично плоскі дахи з водостоком усередині будинку.

Виходячи з теплового режиму, даху можна умовно розділити на три типи:

- "холодний дах". Це добре ізольований дах з низьким рівнем тепловтрат через верхні перекриття, часто із провітрюваним подкровельным простором. Сніг починає танути, як правило, тільки на сонце. При цьому мінімальна температура танення - не нижче - 50С. Потужність системи сніготанення для такого даху повинна бути мінімальної.

- "теплий дах". Це погано ізольований дах. На таких дахах сніг тане й при низьких негативних температурах повітря. Потала вода стікає вниз до водостоків, де замерзає й утворить крижаний валик і бурульки. Мінімальна температура танення - до -100С. До цього типу відносять більшість дахів старих адміністративних і житлових будинків. Для такого даху необхідна могутніша система сніготанення, чим у першому випадку.

- "гарячий дах". Це дуже погано ізольований дах, у якої горище використається в технічних цілях - наприклад для розведення систем опалення або як житлове приміщення. На таких дахах сніг тане й при дуже низьких негативних температурах повітря (нижче - 100С). У цьому випадку проектування системи сніготанення представляє значні труднощі, а її експлуатація надалі сполучена зі значною витратою електроенергії. Для "гарячих дахів" їсти зміст спочатку спробувати зменшити кількість "паразитного" тепла, утепливши верхні перекриття, розташовані на горищі комунікації й потім установлювати систему антизледеніння.

Монтаж

Для надійного закріплення кабелю із кроком відповідно до розрахунків, у процесі укладання застосовується спеціальна монтажна стрічка із кроком кріплення кабелю 2.5 див. Можливе закріплення ліній нагрівального кабелю на сітці за допомогою хомутів. У цьому випадку необхідно акуратно затягувати хомути, щоб не пережати нагрівальний кабель, у противному випадку в цьому місці можливий його перегрів, і наступний вихід кабелю з ладу.

Ринва

Горизонтальна частина водостоку - ринва, може бути підвісним або становити елемент конструкції звису покрівлі, так званий водоотбойник. Кабель укладається "доріжкою" у кілька паралельних ліній у підвісну ринву або уздовж водоотбойника.

Для "холодного даху" і підвісних ринв діаметром 100 - 120 мм звичайно досить двох ліній кабелю (28 Вт/р.м)загальною потужністю 50 - 60 Вт/м. При більших діаметрах ринви кількість ліній зростає до 4 - 5. Для "теплого даху" загальна погонна потужність зростає до 80-100 Вт/м.

Закріплення ліній нагрівального кабелю в ринвах і уздовж водоотбойника звичайно здійснюють спеціальними пластиковими кріпленнями або за допомогою відрізків спеціальної нержавіючої монтажної стрічки. Крок між кріпленнями або відрізками стрічки звичайно становить 250 - 350 мм. 

ринва

Вертикальна частина водостоку - ринви - найбільш відповідальна частина всієї системи організованого водостоку. У них через перепад висот і інтенсивних конвекційних потоків відбувається перерозподіл тепла по всій висоті труб - нижня частина труб прохолоджується через приплив холодного повітря, а верхня нагрівається. Щоб усунути такий перепад нижню частину труби додатково підігрівають збільшенням числа витків кабелю в нижній частині труби. Часто ринви відразу йдуть у зливову каналізацію, у такому випадку підігрівати трубу необхідно до крапки промерзання землі для даної місцевості. У випадку, коли ринви проходять усередині будинку через теплі приміщення, обігрів необхідний тільки у верхній частині труб від вхідної вирви до теплих приміщень.

Закріплення ліній нагрівального кабелю в ринвах здійснюють за допомогою спеціального кріплення, що складає з металевого троса діаметром 2.5мм у Пвх-оплетке й, прикріпленими до нього, алюмінієві або мідні затискачі. Необхідно стежити за тим, щоб при установці лінії кабелю не стикалися й не перепліталися між собою. Крок між кріпленнями або відрізками монтажної стрічки звичайно становить 200 - 250 мм.

Розжолобок

Розжолобок - це внутрішній кут на поверхні покрівлі. У таких місцях найбільш імовірне скупчення великої кількості снігу, що, підтаючи й ущільнюючись, перетворюється в сніжно-льодовий шар. При відлизі або при настанні весни такий шар може зірватися з покрівлі цілком, становлячи серйозну небезпеку для конструкції покрівлі, а так само людей і автомобілів унизу. Закреплениелиний нагрівального кабелю в розжолобках здійснюють аналогічно установці уздовж водоотбойника за допомогою відрізків спеціальної нержавіючої монтажної стрічки.

У випадку відсутності організованого водостоку на покрівлі для запобігання утворення бурульок необхідно підігрівати звис покрівлі. Кабель установлюється петлями доріжкою шириною до 50 див. Звичайно петлі нагрівального кабелю закріплюються за допомогою спеціальної нержавіючої монтажної стрічки, лінії якої паралельні звису покрівлі. Установлений на покрівлі нагрівальний кабель необхідно захистити від механічних ушкоджень. Основний спосіб захисту - пристрій на покрівлі снегоотбойника. Як правило, покрівельні фірми надають послуги по монтажі різних систем снегоотбойников у комплексі з різними типами конструкцій покрівлі.