Існує думка, з погляду споживача, що єдиним недоліком теплої підлоги є складність установки. Це помилкова думка особливо стосовно системи Nexans. “Тепла підлога”, як конструктор, який складається з окремих готових елементів. Всі ці елементи необхідно зібрати у певній послідовності. Ми розповімо Вам про основні особливості, які необхідно врахувати.
Дія перша: Схема укладання.
Укладати «теплу підлогу» краще не в готовій до новосілля квартирі, а ще на етапі її ремонту, в момент заливки стяжки на чорнову підлогу.
Якщо Ви влаштовуєте «теплу підлогу» на старій поверхні (плитка або дерев’яна підлога), то краще звернутися до нас за консультацією, процес може мати невеликі зміни.
На початку необхідно визначити схему розкладки нагрівального кабелю, місце підключення нагрівального кабелю та термостату, місце розташування датчика.
Встановлювати «теплу підлогу» необхідно на площі не зайнятій сантехнічними приладами та меблями (немає необхідності обігрівати поверхню, яка буде заставлена меблями). Це дозволить вам заощадити на електроенергії, на монтажі та продовжить термін служби «теплої підлоги».
Дія друга: Теплоізоляція.
Якщо в приміщенні спочатку рівна підлога, на нього можна відразу укладати теплоізоляційний матеріал. Його обов’язково потрібно використовувати у тих випадках, коли квартира розташована на першому поверсі чи нижнє приміщення не опалюється. Без теплоізоляції від кабелю йде вниз до 30% тепла, а до 70%. За розрахунками фахівців, спеціальні матеріали дозволяють суттєво змінити це співвідношення.
Дія третя: Закріплення кабелю.
Для закріплення нагрівального кабелю, як правило, застосовується монтажна стрічка або металева сітка.
Монтажна стрічка має спеціальні кріпильні елементи, за допомогою яких кріпиться кабель. Між теплоізоляцією і монтажною стрічкою рекомендується ¦укладати алюмінієву фольгу, яка рівномірно розподіляє тепло і служить поверхнею, що відбиває, для теплового потоку.
До сітки кабель кріпиться пластиковими хомутами. Крім того, сітка є додатковим армуючим елементом для цементно-піщаної стяжки та виключає провалювання нагрівального кабелю в теплоізоляцію.
Дія четверта: Розмітка.
Позначте зони обігріву та зони розташування сантехнічних приладів та розташування меблів, відповідно до схеми розкладки, яку ви визначили раніше. Це дозволить Вам правильно та рівномірно укласти комплект кабелю, який Ви підібрали. Ви також уникнете механічного пошкодження кабелю під час монтажу сантехнічних приладів.
П’ята дія: Монтаж кабелю.
Укладайте нагрівальний кабель із заданим кроком (виходячи з розрахункової потужності «теплої підлоги» на 1 м2), закріплюючи його до сітки або монтажної стрічки. Перед укладанням кабелю необхідно перевірити його опір.
Кабель виробництва Nexans має властивість запам’ятовування форми, що спрощує монтаж.
Слідкуйте за тим, щоб «SPLICE» – місце з’єднання нагрівального кабелю і силового, знаходилося в зоні заливки цементної стяжки на відстані 20-30 см від стіни і не далеко від місця підключення кабелю до термостату. Місце з’єднання нагрівального кабелю та силового бажано не згинати, а залишити прямим.
Дія шоста: Установка терморегулятора.
Терморегулятор встановлюється в стіні на висоті 80-100 см від поверхні підлоги. Перед підключенням термостата необхідно прочитати інструкцію та підключити термостат згідно зі схемою.
Якщо Ви застосовуєте терморегулятор з датчиком підлоги, то дотримуйтесь наступного:
– датчик підлоги необхідно розміщувати в гофрованій трубці, це необхідно для того, щоб у разі виходу датчик можна було б замінити;
– датчик розміщується на рівній відстані між двома витками нагрівального кабелю і якомога ближче до поверхні підлоги;
– слідкуйте, щоб при подальшому заливанні цементним розчином трубка з датчиком не опустилася нижче встановленого рівня.
Дія сьома: Заливка цементно-піщаним розчином.
Перед заливкою стяжки необхідно перевірити опір змонтованого кабелю, переконатися, що муфта «SPLICE» знаходилася в зоні заливки цементно-піщаної стяжки. Вся конструкція заливається цементною стяжкою. Зазвичай її товщина при укладанні на бетонні основи становить 3-5 см. Розрівнювання розчину необхідно проводити вздовж кабелю. Слідкувати за тим, щоб під час заливання не утворювалися повітряні порожнечі. Ці порожнечі ускладнюють передачу тепла і можуть викликати локальний перегрів кабелю і, як наслідок, зниження терміну експлуатації та вихід з ладу.
Після заливки необхідно перевірити опір нагрівального кабелю. Після того, як розчин застигне, можна укладати покриття для підлоги. Покриттям підлоги може бути кахельна або кам’яна плитка, лінолеум або ламінат. Ламінований паркет не слід нагрівати вище 26oС (точніші рекомендації треба дивитися в характеристиці дерев’яного покриття.).
При паркетному покритті існують обмеження потужності «теплої підлоги»: для паркету вона не повинна перевищувати 60-80Вт/м2. Крім того, паркет необхідно добре висушити (до 4-6% вологості). Нагрівальний кабель можна включати лише після остаточного затвердіння стяжки (через 20-30 днів – для бетону, через 7 днів – для мастики). В іншому випадку можливе утворення тріщин у стяжці і навіть підлоговому покритті. Ви ознайомилися з тим як розраховувати і укладати систему «тепла підлога». Судячи з нашого багаторічного досвіду, навіть після докладної інструкції виникає багато питань. Наші фахівці завжди готові надати Вам кваліфіковану консультацію.
Особливості монтажу обігріву дерев’яних підлог
При встановленні теплої підлоги для обігріву дерев’яної підлоги зазвичай використовують нагрівальний кабель питомою потужністю не більше 17 Вт/м при максимальній питомій потужності до 130 Вт/м2.
Щоб уникнути пошкодження підлоги та розтріскування дерев’яного настилу, необхідно враховувати такі запобіжні заходи:
- питома потужність системи обігріву дерев’яної підлоги має перевищувати 130 Вт/м2,
- товщина дерев’яного покриття теплої підлоги не повинна перевищувати: – 22 мм для м’яких порід деревини (сосна, модрина тощо) – 24 мм для твердих порід деревини (дуб, бук тощо),
- нагрівальний кабель повинен бути рівномірно укладений по всій площі поверхні, що обігрівається дерев’яної підлоги,
- всі матеріали повинні бути захищені від попадання вологи під час монтажу та встановлення підлогового покриття,
- в системах опалення приміщень з дерев’яними підлогами повинен використовуватися електронний термостат з датчиком температури повітря та датчиком температури підлоги, що обмежує максимальну температуру повітряної подушки під дерев’яним покриттям до +40° С,
- якщо можливо, дошки настилу повинні кілька днів пролежати на підлозі, що нагрівається і тільки потім закріплені,
- не рекомендується укладати на паркет, що обігрівається, килими значної товщини, що закривають всю площу приміщення.
Монтаж
Якщо у вас перекриття з дерева, то, як правило, воно не розраховане на вагу бетонної стяжки, тому також необхідно застосовувати конструкцію теплої підлоги, показану на малюнку зліва. Нагрівальний кабель укладається в повітряну подушку під покриттям підлоги.
На чорновому підлозі (1) з відривом 300 – 400 мм друг від друга встановлюються опорні бруски (2) товщиною 30 – 40 мм. Між опорними брусками укладають утеплювач (3), таким чином, щоб утворилася повітряна подушка (7) заввишки щонайменше 30 мм (див. малюнок). Поверх теплоізоляції укладають ламіновану фольгу або оцинковану сітку (4) із заходом на опорні бруски на 10 – 15мм.
Нагрівальний кабель (5) монтується за допомогою монтажної стрічки, що закріплена на опорних брусках або хомутами до сітки. Нагрівальний кабель у дерев’яних підлогах повинен бути укладений паралельно дошкам. Відстань між нагрівальним кабелем та опорними дошками має становити не менше 10 мм. У місцях переходу кабелю через брусок у ньому робляться пропили шириною 30 мм до теплоізоляції. Тут на брусок під нагрівальний кабель укладається металева фольга. На опорні бруски монтується чистова підлога (6). Хороші результати виходять при використанні щитового паркету, шпунтованої дошки з твердих порід дерева, багатошарової фанери з подальшою установкою ламінату і т.п. Для дерева м’яких порід, його товщина має бути менше 22 мм, для дерева твердих порід – менше 24 мм. Незалежно від призначення системи обігріву дерев’яної підлоги, її питома установча потужність має перевищувати 130 Вт/м2, а питома потужність нагрівального кабелю – 17 Вт/м. По кутах приміщення в чистовій підлозі необхідно, залежно від площі підлоги, виготовити вентиляційні отвори відповідного перерізу (на кожні 10 м2 підлоги – 70 см2 отворів). Застосування міжповерхової теплоізоляції (8) значно підвищує ККД системи опалення дерев’яного будинку, величина якого досягає в цьому випадку 95 – 98%.
Прилади керування для систем електрообігріву дерев’яної підлоги
При влаштуванні системи “тепла підлога” для обігріву дерев’яної підлоги, неодмінною умовою є контроль температури в повітряній подушці (7). Для управління системою обігріву дерев’яної підлоги застосовуються спеціальні електронні термостати, які поряд з датчиком температури повітря повинні мати обмежувальний датчик температури підлоги (9) і обмежувати температуру повітряної подушки на рівні не більше +40°С (наприклад, термостати OTD-1999H і OCD2- 1999H1, OJ Electronics).